У Кожного Свій Лімі Не Випробовуйте Його

У кожного свій ліміт.
Не випробовуйте його,
бо людина може пробачити багато, але одного дня
вона просто перестане бути поруч.
Ми часто людям віримо без міри.
За них шукаєм виправдання знов.
Будуємо фортеці з власної довіри і бережемо зранену любов.
Ми мовчимо тоді, коли кричати треба і пробачаємо занадто легко біль.
Шукаємо тепла ми під холодним небом і сиплемо собі на рани сіль.
У кожного свій ліміт,
у кожного своя межа.
Коли згорає останній міст
і гострим болем кричить душа.
Одного дня вже не болить,
коли не хочеться нічого поясняти, коли сльоза згорає вмить
і сил немає більше пробачати.
Бувають друзі, роками знайомі, а потім стають неначе чужі.
Раптово зникають у власній у домі і губляться десь на холодній межі.
Бувають люди, яким ти пробачиш і двері відчиниш для них ще не раз, але у душі їх довіри не бачиш і тихо згасає
для них даний час.
У кожного свій ліміт,
у кожного своя межа.
Коли згорає останній міст і гострим болем кричить душа.
Одного дня вже не болить,
коли не хочеться нічого поясняти, коли сльоза згорає вмить
і сил немає більше пробачати.
Найважче не втратити просто людину.
Найважче це віру згасити у ній.
Коли за спиною стираєш хвилину.
Залишивши тільки уламки від мрій.
Ти зовсім не знав, хто стояв біля тебе, і більше для них не відкриєш дверей.
І виправдань більше шукати не треба.
Ліміт вже погас для фальшивих людей.