Наше Дежавю

Сонце повільно спускається вниз.
Тіні лягають на тихий поріг.
В серці оживний забутий ескіз, ніби шукав серед тисяч доріг.
Час розмиває кордони й кути.
Вітер торкається краю долонь.
[Спів]
У морі туману і темряви
Ти, мій незгасимий ласкавий вогонь.
Ми вже проходили зоряний сад
Крізь невідомі, [спів] забуті світи.
Погляд очей повертає назад.
[Спів] Щоб упізнати знайомі [спів] сліди.
Це наше дежавю, знайоме до дрібниць, де небо розкриває [спів] сувої таємниць
Без зайвих гучних слів.
Без відчаю [спів] й тривог
Ступаємо удвох
Крізь лабіринти епох.
Це наше дежавю, крізь лабіринти епох.
Зорі над нами як древні мости.
Світ оживає у казці нічній.
Знаю, що знову зумію знайти
Твій силует у просторах надій.
Тут не відчуєш печалі й образ, тільки спокійний ніжний політ.
Вічність навколо тримає цей час, де ми лишаємо сонячний слід.
Ми вже проходили зоряний сад
Крізь невідомі забуті світи.
Погляд очей повертає назад.
[Спів] Щоб упізнати знайомі сліди.
Це наше дежавю, знайоме до дрібниць, де небо розкриває [спів] сувої таємниць, без зайвих гучних слів.
Без відчаю і тривог
Ступаємо удвох
Крізь лабіринт епох.
Це наше дежавю, крізь усі світи.
Пам'ятаєш знов [спів]
Це наше дежавю, знайоме до дрібниць, де небо розкриває сувої таємниць, без зайвих гучних слів.
Без відчаю і тривог, ступаємо удвох
Крізь лабіринт епох.
Тисячі доріг, одне дежавю.
Я тут, я з тобою.