Осінь

На асфальт тихо капала осінь
І думки вже [спів] давно не вивозять
Любов плакала досить.
І розплетені коси
Били шторм грати грози
На асфальт тихо капала осінь
І думки вже давно не вивозять
Любов плакала досить.
І розплетені коси
Били шторм грати і грози
Холодні двори, порожні і сни
Ми більше не ті.
Ми стали чужі
Згасали вогні, мовчали одні, тонули
Вині, губились собі.
Ти знову
Мовчиш, а я знов не сплю.
Ти більше не віриш, а я ще люблю.
Розбита
Душа, холодна вода, ти наче моя.
Та вже
Не моя.
На асфальті хопала осінь
І думки вже давно не вивозять.
Любов
Плакала досить.
І розплетені
Коси били шторм грати грози
На асфальті хопала осінь
І думки вже давно не вивозять.
Любов
Плакала досить і розплетені коси
Били шторм грати грози
Знайомі
Адреси, забуті слова, холодні під'їзди
Тиша жива.
Розмови пусті обінеті
Стали чужі.
На власній землі ти
Стерла сліди.
Я спалював мости, не зміг відпустить
Не змогла пробачить дощі по вікну.
Я
Знову тону, тебе не верну.
Та
Досі люблю
Нічні ліхтарі
Самотні [спів двори
Ми мали весь світ та втратили ми
На асфальт тихо капала осінь
І думки вже давно не вивозять.
Любов
Плакала досить.
Ті розплетені коси били
Шторм грати грози
Наспальхо капала осінь
Іки вже давно не вивозять.
Любов плакала досить.
Ті розплетені
Коси били шторм грати грози
Били шторм грати грози.
[Спів