Вплету Вовчу Ягоду

He
Стелиться туман попід дібровою
Місяць пощербився обгілля
Я колись була твоєю долею
А тепер між нами нічия
Чу полотно із тихого відчаю.
Нитку
Шовкову тягну крізь пітьму
Не скорюйся іншому звичаю, я тебе ні в чому не прийму
Плету вовчу ягоду в рушник, щоб ніхто
Біди не прочитав
Хай згорає серця дикий крик, що колись
Свів ніжністю віштра
Червоніють краплі на канві
Як сліди нескореного болю
Поміж чорних ниток у траві я ховаю
Втрачену дівочу долю
Не калину шию дику тернину, не хрещатий
Барвінок рясний
Залишу в у зорі гірку провину і полинний
Присмерк степовий.
Хай узор пече гарячим
Полум'ям.
Хай отрута душу береже
Щоб до тебе серцем не горнулась, бо
Минуле стало вже чуже
Плетучу ягоду в рушник, щоб ніхто біди
Не прочитав
Хай згорає серця дикий крик, що колись
Свів ніжністю вітра
Червоніють краплі на канві
Як сліди нескореного болю
Поміж чорних ниток у траві я ховаю
Втрачену дівочу долю
Зміє дощ останні сльози з полотна.
Вітер
Нитку натягне
Струною світлить і ніч стоїть одна
Більше я не плачу за тобою
О плету вовчу ягоду в рушник, щоб ніхто
Біди не прочитав
Хай згорає серця дикий крик, що коли
Свів ніжністю мій штраф
Червоніють краплі на канвілі
Як сліди нескореного болю
Помість чорних ниток у траві я ховаю
Втрачену дівочу долю
Плету ягоду врушний
Гей, ніхто не знає, хай крик замовкає