Струм

Я пам'ятаю, як мовчали довго, бо кожне
Слово било знов
Ми берегли усе, що мали, та не змогли
Спасти любов
Ти дивилась ніби кись мене та знала все
Без зайвих слів.
Я говорив собі
Мене це та сам у це уже не вірив
Ми не розбились в одну ми.
Ми ми день за одним ставали далі
Ще намагались смасти, та вже обоє відпускали
Я не тримаю [спів] і не кличу
Не прошу більше повернись
Та серце досі пам'ятаю
Усе, з чим розум вже змиривсь
А під шкірою струм, що залишила
Ти на прощання
Ми розбиті на скло.
Ми найдовше у світі мовчання
Ніч малює маршрути, де ми вже ніколи не двоє
Я лікую цей біль, але все ще
Хворію тобою
Ой, зоре моя, чому ж ти так
Голодно світиш
Ти вкрала мій спокій досі у серці гори
Танцюй під дощем, поки місто
Ховає наш гріх
Ти мій найсолодший
І найгірший з моїх втіх.
Я перестав
Питати, чому
Бо вже нічого не [спів] змінити.
Ти
Просто вийшла з мого дому, а я не знав
Куди себе подіти.
Не проклинав
І не благав, не біг у слід, не зупиняв
Лише ночами згадував усе, що вдень від
Себе ховав.
Ми все лежали на боді.
Наще
Не час, наще побачив.
Та іноді
Одне пробач нічого не пробачить.
Я не боюсь залишитись сам.
Я
Просто вчуся жити знов.
Та поки серце
Б'ється, так у ньому ще живе любов
А під шкірою струм, що залишила
Ти на прощання спів
Ми розбиті на скломи найдовше у світі мовчання спів
Ніч малює маршрути, де ми вже
Ніколи не двоє.
[Спів
Я лікую цей біль, але все ще хворію тобою
Ой, зоре моя, чому ж ти так
Холодно світиш
Ти вкрала мій спокій досі у серці гори
Танцюй під дощем, поки місто
Ховає наш гріх
Ти мій найсолодший
І найгірший з моїх ті
Може колись
Я згадаю тебе і посміхнуся, поки що вчуся
Не дивитись назад, не тримати
Не кликати, не чекати
Шкірою струм, що залишила ти на прощання
Ми розбиті на скло.
Ми найдовше
Спів] у світі мовчання
Я лікую цей біль, хоч він досі
Залишився зі мною спів
Я навчився без нас, але все ще хворію тобою
Хворію тобою h