Твій Реверанс

Танцює
Вали так, ніби вічність була попереду.
Кожен дотик, як нова весна.
Я вірю в це не роль, невипадкова сцена, а ти вже знала, де фінал.
Ми говорили поглядами без жодних слів, будували світ.
Ти з простих дрібниць.
Я навіть не помітив, як останній атже
Грався без мене.
Оркестр замовков.
Світло повільно згасло.
І в ту мить я зрозумів:
Коли завіса впала, ти забула про ревераз.
Наче всі наші роки були лише красивим танцем.
Облески з тих давно, а я ще стояв на сцені, не чекаючи другого шансу, лише одного реверансу.
У я не шукаю винних серед наших снів, не збираю уламки минулих днів.
Та є історії, що заслуговують більше, ніж мовчки зачинені двері.
Бо навіть коли любов йде, вона не повинна стирати пам'ять.
Не кожен фінал має бути щасливим, та кожен заслуговує на повагу.
Оркестр замовк.
Світло повільно згасло, і в ту мить я зрозумів:
Коли завіса впала, ти забула про реверанс.
Наче все, що було між нами, було лише частиною вистави.
Я відпускаю тебе без образ, без крику і мовчання.
Та серце ще довго пам'ятатиме
Той незроблений реверанс.
Можливо, колись інший театр
Запалить для тебе нове світло, і ти згадаєш, що найцінніше —
Залишити гідний фінал.
Коли завіса впала, ти забула про реверанс.
І саме тоді закінчився
Не танець, а наш роман.
Світло згасне, оплески стихнуть, та в моїй пам'яті залишиться
Порожня сцена
І твій незроблений реверанс.