Невиліковні

Ховаєм біль долонь, як вогонь,
І робимо вигляд, не пече, не пече
А серце просить знову, ну відкрив,
Мовчимо і тиша пісню веде
Кожен раз йдем на це якого,
Не наче шрам єдиний наш маршрут.
І якщо світ поранить знову раптом,
Тільки ближче бережем свій затишок
Невеликовні, любимо так, мозки страштаєм, любимо тишу
Невеликовні, і кожен знак нагадує нам одну провину
Невеликовні, любимо так, любимо так, і в цьому болю є наш вірний звук
Не рятуй мене від цих отран
З ними став майже собою самим
Не переживши крихкий ураган
Як бережуть останнійлий дим.
І хай слова не лікують, не врятують, вибрали не світло, а глибину
Коли всі двері в кімнатіошки страждаем, любимо тишу
Невеликонни, и кожен знак нагадує нам одну провину
Невеликонни, любимо так, любимо так, и в цьому болю є вірний звук
Хай інші шукають в собі вихідний,
Хай їм легше тим, хто вірить в чудеса, а з тобою йдем наш війнічний, де замість крику тільки голоси
Невеликовні, любимо так
Мовжки страждаєм, любимо тишу
Невеликовні і кожен знак нагадує нам одну провину невелико
Любимо так
Любимо так.
І все, що треба змінити, хоронимо внизу