Не Питай У Осені

Знову вечір стелить тишу край вікна
І горить над садом золота зоря
Там, де ми коли зустрілися удвох
Ще живе між нами недомовлена любов
Пахнутя істри біля батьківських воріт
І летить за вітром тихо-жовтий цвіт
Скільки б не минуло весенний доріг
Серце пам'ятає той знайомий оберіг
Не питай осені, де любов поділася
Вона поміж зорями тихо загубилася
Не питай осені, хто кого чекає
Бо коли кохає серце, воно не забуває
Не питай осені, хай вона не знає,
Чом душа до милого знову повертає
Хай летять за вітром роки золоті,
Ти один залишився назавжди в душі
Зацвітає місяць свіблом у ночі,
А слова не сказані, наче дві свічі
Може доля знову приведе туди,
Деоли зустрілись наші молоді сліди
І нехай між нами сотні різних зим
Ти для серця досі залишився тим
Хто одним лиш словом міг весну вернуть,
Хто навчив кохати і не дав любов забудь
Не питай осені, де любов потілася,
Вона поміж зорями тихо загубилася
Не питай осені
Хто кого чекає
Бо коли кохає серце
Воно не забуває
Не питай у осені
Хай вона не знає
Чому душа до милого
Знову поверта
Хай летять за вітром роки золоті,
Ти один залишився назавжди в душі