Дорога Додому

Дорога додому.
Нічний перон, вогні вокзалу, в руках валіза.
Дорога чекала. Скільки доріг я у світі пройшов, та серцем додому вертався я знов.
Мінялись міста, пролітали роки, чужими ставали знайомі шляхи.
Та скільки б життя не водило мене, я знав:
рідний дім ще чекає мене.
Дорога додому, веди мене знов, туди, де чекають, де рідна любов.
Дорога додому крізь сотні доріг, я їду туди, де мій рідний поріг.
Дорога додому, я майже прийшов.
Я стільки шукав, та нарешті знайшов.
Там світло у вікнах не згасло для мене.
Дорога додому
веде моє серце.
Друзі лишились у юних роках. Наші розмови живуть у думках.
А я все шукав своє місце в житті, та дім залишався моїм маяком у пути.
Я пам'ятаю мамині слова: "Де б ти не був, повертайся, чекаю".
І навіть коли я губився в житті, я знав, що додому зумію дійти.
Дорога додому, веди мене знов, туди, де чекають, де рідна любов.
Дорога додому крізь сотні доріг, я їду туди, де мій рідний поріг.
Дорога додому, я майже прийшов.
Я стільки шукав, та нарешті знайшов.
Там світло у вікнах не згасло для мене.
Дорога додому
веде моє серце.
Хай сивина вже торкнулась волосся, хай стільки всього пережити довелось, та варто побачити світло у вікні, і
знову хлопчисько прокинеться в мені.
Бо скільки б доріг не лежало в житті, є місце одне, куди хочеш прийти.
Де двері відкриють і скажуть: "Заходь".
Де просто чекають тебе.
Дорога додому, веди мене знов туди, де чекають, де рідна любов.
Дорога додому крізь сотні доріг.
Я їду туди, де мій рідний поріг.
Дорога додому, я вже на порозі.
Лишились позаду роки і дороги.
Там світло у вікнах чекало мене.
Я вдома.
І більше не треба ніде.
Дорога додому
через сотні доріг.
Я вдома,
я все-таки вдома.