Дитинство Моє

Десь на горищі старі фотографії.
На них ми малі і без зайвих
Питань, бо суні ж по траві до самого вечора
І цілий наш світ
Поміщався в дворі.
Ми вірили щиро, що виростим сильним, що все буде
Просто, як в касі колись, а роки непомітно
Ставали дорослими, і наше
Дитинство кудись понеслось.
Ти куди тікаєш, дитинство моє?
Чому
Так далеко від мене стаєш?
Я б
Ще хоч на хвильку вернувся туди, де
Щастя було просто бути малим.
Ти куди дікаєш?
Скажи мені, ди
Чому твої сліди губляться в часі?
Я
Віддав усе, щоб хоча б на одну
Хвилину вернутись у рідну весну.
Старий
Наш майданчик давно вже мовчить.
Гойдалка скрипить, ніби кличе назад.
Там кожен наш вечір умів
Веселити, не треба було нам ні грошей, ні свят.
Мама гукає додому, вже пізно.
А ми ще ховалися десь у дворі.
І сонце
Сідало за нашими вікнами, а завтра здавалося.
Цілим життям.
Ми виросли.
Тільки [спів] скажи
Чому інколи хочеться знову
Забути про всі ці дорослі роки
І просто
Побігти додому.
Ти куди тікаєш, дитинство моє?
Не поспішай, хоч на хвильку спинись.
Я знаю, назад вже дороги немає, та в серці назавжди залишилась ти.
Ти куди тікаєш, дитинство моє?
Я досі шукаю тебе у собі.
І скільки
Б не бігли вперед наші роки, ти
Будеш зі мною до самої старості.