Сильна Жінка

Червона помада, упевнений погляд
Вона для усіх непохитний маяк
Леж ніч перетворює душу на попіл
І тиша стискає болючий кулак
Керує життям своїм, наче штурвалом
І кроку назад собі не дозволя
Хоч в серці палають запеклі пожари
І сльози гарячі з очей витираю
Залізний характер, а в серці руїни
Хоч доля ламає, вона не впаде
Ховає від світу глибокі машини
Крізь попіл і біль свій маршрут прокладе
Свій крок починає з важкого фіналу
І мовчки виходить немов за куліс
Ущент розбиває уламки бокалу
І спалює мовчки свій пройдений міст
А темрява мовчки стискає за горло, і холод проймає розпечену кров
Вона своє серце у камінь оберне, і шлях свій продовжить без зайвих оков
Залізний характер, а в серці руїни, хоч доля ламає
Вона не впаде
Ховає від світу
Хлибокі моршила характер крізь гострі шаблі
Та й масок чужих вона не одягне
Ставала не раз на отруйні грравлі
Чужого жалю вона більше не прагне, та хочеться їй просто тиші тепла
Та більше вона на коліна не впаде, бо
Фенікс із попелу знову зросла