Ми Старіємо Зовсім Не Від Років

Ми старіємо зовсім
Не від років
Не віддати
У паспорті.
Ні
Ми старімо від недосказаних слів
Від утоми і образи в душі
Від любові, що згасла і не розцвіла від безвиходя
Із сірих днів
Від щоденного бігу, де немає тепла
І від зраджених
Тихих снів
Зачині двері
Пролиті слова
І час у долонях розсипавсь
На побіл
І прі між нами
Безмежно мала
А пам'ять карбує ці втрачані кроки
Бо старіємо ми, як мовчать почуття
І сльози гіркі обікають лице
Купуємо спокій
За ціну життя
І мовчки несемо розплату за це
Ховаємо погляд у тінях кутків
І крига сковала гарячі серця
Збираємо попіл згорілих мостів
Прямуємо мовськи до свого кінця
Ми самі себе
Довели до межі
Тепер ми для себе
Назавжди чужі
Не час нас старить
І несевина
Це власна провина
І наша вина
Зачинені двері
Пролиті слова
І час у долонях розсипавсь
На попіл
І прірва між нами
Без мала
А пам'ять карбує
Ці втрачені кроки