Зурбаган

Oh,
Засынает сыний сурбахал, а за обрием буракан
С гуркотом и гомоном и гамом,
Шлях свий починает дозур вагану
Пролуная за різка і коса.
І знигнеться юна асоль.
І знову зрозуміти не зможуть люди, бо це чище буде
Трі години на годиннику, і на нас, і на нашого століття
Дивиться дівчина з пристані, слідом за кораблем.
І плечимо поводить, омерзнувши від вітру
Я люблю цей час, безнадійно кохаю
Схине нічий день, прийде інший
Як хвиля приходить за хвилею
І прокинуся я у світі неможливому
Десь між майбутнім та минулим
У світі, де дівчинською басою, біля прибою бігає асоль
Бігає смішна бешкетна, нічого про вітрило не знаючи
Дві години на годиннику, і не нас, і не нашого століття
Дивиться дівчини з пристані, слідом за кораблем.
І плечина поводить, гонезнувши від вітру
Я люблю цей часчина з пристані, слідом за кораблем.
І плечимо поводить, Гонезнучи від вітру
Я люблю цейа, а за обрием ураган