Недооцінена

Ти сміявся, не твоя весна
Та весна до мене все ж прийшла
Ти казав, не зможеш високо
Я здіймалась тихо і далеко
Ти гасив у серці кожен жар
Та не згас у попелі вогонь
Поки ти писав мені фінал
Я вже чула інший передзвін
Ти не знав, що після темноти
На яскравіші сходять небеса
Ти не знав, що можна прорости
Навіть там, де випалена вся трава
Недоцінена та не зломлена
Попилом і вітром загартована
Недоцінена та не втрачена
Власною любов'ю позначена
Не повірили, а я злетіла
Хоч душа від болю заніміла
Не повірили, а я жива
Бо мене тримала власна висота
Ти казав не час і не тепер
Я відкрила на всі ж інші двері
Ти мені залишив тільки тінь, я із неї виткала промінь
Ти дивився тільки на падіння, я збирала крила по шматках, кожне слово стало мені силою, кожен біль дорогою влітав
Ти не чув, як речить ця тиша, ти не знав, що мовчання сильніше, і коли опалися руки
Я вже вчилась літати крізь муки
Недоцінена та не зломлена
Попелом і вітром загартована
Недоцінена та не втрачена
Власною любов'ю позначена
Не повірили, а я злетіла
Хоч душа від болю заніміла
Не повірили, а я жива я зможу
Ваше не варто, стало я все переможу
І саме там на самому дні
Народилась я у німому вогні
Тільки зараз, тільки тут
Недоцінена, та незломлена
Недоцінена, попелом і вітром загартована
Недоцінена, не повірили, а я жива
Недоцінена, бо мене тримала власна висота
Дякую, що не повірили
Я жива, справжня власна висота