Звичка

No
Моя звичка
Як кава зранку пам'ять вертає мене до світанку
Я відпускаю та знову тримаю, знову шукаю
Твій голос утиші кварталу
Світло у вікнах, як наші знаки
Фото у твіттері не дають заснути.
Я вже
Дорослий, а все по-старому тягне
Спів] до тебе, як слід.
Між ранами
Кажу собі стоп, не пиши, та пальці
Самі набрели ці пісні.
Це моя
Звичка, солодкорка
Тягне назад, де темна ріка
Серце мовні міс, що тріщить від звуків я
Розриваю старі поруки
Ти моя звичка, та це не любов.
Тягне назад
Мене знову й знов я вибираю світ без
Вини більше не тягне мене туди серце
Не коди що ти лишила фрази
Короткі як зливи в літі ми два вокзали а потяг один далі по колу та годі
Летіти правда проста не ти не я лиш
Звички тримай як сіль края вчуся мовчати
Коли пече вчуся йти коли ніч кличе
Кажу собі стоп не дзвони та голос у грудях кричить
Не гонити
Моя звичка солодковірка
Тягне назад де темна ріка серце мов міс
Що тріщить від звуків я
Розриваю старі поруки
Моя звичка та це не любов тягне
Назад мене знову і знов я
Вибираю світ безвинни
Більше не тягне мене туди звичка тримала
Мене до кінця.
Я повертався до того ж кільця.
Досить мовчати, досить терпіти
Час уже все це в собі відпустити
На ная спів
Ти моя звичка солодкогірка
Тягне назад, де темна ріка
Серце мовмість, що тріщить від
Звуків я розриваю старі поруки.
Це моя звичка.
Та це не любов.
Втягне
Назад мене знову і знову я
Вибираю світ без вини більше не тягне
Мене туди
Більше не тягни [спів
Мене туди h