Сили На Межі

І сили на межі, і наче жити ще не пізно,
та й помирати.
Та ну його нахуй!
Та пішло воно все нахуй. Я втомився, але стою.
Скільки було обіцянок, скільки планів — все в пизду.
Я бо калюжах крізь осінь знову сам себе веду.
Хтось зрадив, хтось покинув, хтось нічим не допоміг.
Мені не треба мільйон,
щоб відчути себе.
Мені б пару справжніх людей, хто гарячої кави наллє, сяде поруч, помовчить.
Мені не треба гучних фраз і обіцянок до небес.
Я надивився на вистави, на дешевий інтерес.
Мені б тих, хто без питань розділив зі мною хліб.
Хто не спитає скільки грошей, хто не кине наостанок.
Мені в вечір чашку кави, розмов до світанку, щоб душа вже не нила, щоб скінчилась війна.
Я хочу пожити нормально, а не просто
аби як. Мені б трохи тишини.
Мені б дожити до тієї весни,
де не доведеться бути сильнішим,
де поруч лише кілька близьких людей.