Не Повернеш

Спів
Ми розминулись
На різних вітах
Стали чужими у власних слідах.
Ти наче
Осінь у моїй весні.
Тиха
Пожежа, що досі в мені.
Я не тримаю
Серце трима.
Там, де була ти, лишилась зима.
Скільки не вчився забути
Твій слід.
Ти залишилась, як світло кріз літ розбиту
Ти не поставиш
Розбите серце словом не збереш
Розбитува ти не поставиш
Що вже пішло назад не повернеш
Розбиту вазу піти не поставиш
І те, що розбилось назад не з'єднаєш
Любов, що відповіла, не заставиш
Вона піде, хоч ти її тримаєш
Не поставиш.
Не поставиш
Їде в тиші на зір'яно
Не повернеш
Не повернеш
Те, що серце відпускає
В розбитих речах не живуть
Пелюстки, та навіть киз камінь ростуть квітники
Такки любов, що згоріла до тла
Десь під золою ще трієва
Я відпускаю тебе крізь роки
Наче ріку відпускають береги.
Та кожен
Світанок нагадує знов біль відпускає
Лишається любов
Розбиту вазу квіти не поставиш
Розбите серце словом не збереш
Розбиту вазу квіти не поставиш
Що вже пішло назад, не повернеш розбитува
Квіти не поставиш, і те, що розбилось
Назад, не з'єднає
Любов, що відборіла, не заставить
Вона піде, хоч ти її тримаєш
Кожен фінал - це початок весни.
Навіть
Якщо ще повернуться сни, я відпущу та
Залишу в душі світло любові у тихімлі
Розбиту вазу піту не поставиш
Розбите серце слово не збереш
Розбиту вазу віту не поставиш
Що вже пішло назад не повернеш
Розбиту не поставиш.
І те, що
Розбилось назад, не з'єднаєш
Любов, що відболіло, не заставиш
Вона піде
Хоч ти її тримаєш
Не поставиш
Не поставиш
Іти в дріщинах дів'яно
Не повернеш
Не повернеш
Та любов у серці пам'ятають