Карти Долі

Дочка думала, гадала,
Картин тихо розкладала.
Чи коханий повернеться,
Чи до серця пригорнеться.
Свічка пом’ям тремтіла.
Ніч над хатою шуміла.
Кожна мить щось промовляла,
Та душа невіри знала.
Вітер долю переверне, та любов не обмане.
Серце краще знає правду, ніж усі чужі слова.
Ой, карти, карти, не мовчіть.
Де коханий? Підкажіть,
Чи прийде він до воріт,
Чи розстане на челі.
Дочка думала, гадала,
Картин долі розкладала.
Та любов не в картах. Ні,
Вона живе у серці увесні.
Вранці росами умита,
Вийшла стежкою дожита.
І почула в тиші — ранній крок знайомий.
Довго жданий посміхнувся їй коханий,
Без ворожок і омане, бо не карти долю пишуть,
Двоє серцем разом дишать.
Хай розвіє вітер сум,
Хай замовкне давнішній.
Там, де щиро люблять двоє, щастя завжди
Їх знаходить.
Ой, карти, карти, не мовчіть,
Та ж нічого не кажіть,
Бо знайшла вона любов ту,
Що гріє знов і знов.
Дочка думала, гадала,
Картин тихо поскладала,
Зрозуміла назавжди.
Справжнє щастя не ворожать.
Його бережуть завжди.